Голубиця переселилася у ліс. До свого маленького кущика тепер навідувалася зрідка. Та й то поночі. Казали буцім заходила у Апрів лабіринт й брала дещо зі своїх запасів. Ходили чутки, що на Купайла лісовики готували бучне Голубицине весілля із грибним правителем Плісемором.
— Отак і посаг знадобився, — шепотілися дівчата, — Бо Небц був голий і босий, а у Плісемора статки — повен ліс всілякого добра.
Ніхто не чув, не бачив куди поділася ЛьоНика… Польовики махнули рукою. «Може знов десь засіла, посеред чагарників і нетрів… Та що з неї взяти? Зіпсована дівка, дурна цнотливиця»
Маковійку радісно прийняли до своєї родини. Польові русалки запрошували дівчину до своїх ігрищ. Разом водили танки й гралися із тушканчиками. Особливо здружилася макова русалка із Дівич Гірчицею і Просійкою. Частенько дівчата бралися за руки й ходили на людський шлях. Жартома крали у людей одяг й одягалися у чудернацькі шати.
Що там казати, дівчина не сиділа склавши рук. Швидко вподобала найпоказніших юнаків посеред польової братії й по черзі запрошувала до вітряка. А потім пішло поїхало: скакала у гречку з усіма, кого бачила. Навіть старий ловелас Баштанник й той дивувався: «Такої дівки ще не стрічав».
********************
Сонце котилося до заходу й ро’зятрило обрій. Спека спадала, мов тісто на пироги, коли трусонеш із усієї сили діжу. Старий Дідух простелив посеред пшеничного поля величезну ряднину. Кудельниця наливала трав’яний квас у поливяні глечики. Волошковійки накопали запашних коренів, насушили трав… На вогнищі запікали сарану і перепелині яйця. Клали страви на радюгу. Цього вечора польова громада запросила на гостину домовиків із сусіднього села. Тож готувалися.
На пагорбі засіло численне птаство: жайворонки, шпаки, дрохви, куріпки… Рихтувалися співати.
Мені сподобалося! Легко читається, легко з’являється образ, виникає поступово ставлення до героя, сама мова приємна. Хотілося б ще чогось подібного прочитати.