Стежками і стежинками прямую
Туди, де сонце світить повсякчас.
Моя душа все бачить та все чує,
А серце – мій живий дороговказ.
І не зійду з дороги я нізащо,
Зі мною Бог і всі його дари.
А наша ціль – змінити світ на краще.
Світи зі мною, Боже, і твори!
Жанна Мадич
Книга «…А я живу й люблю життя» – дебютна збірка поета та композитора Жанни Мадич. Добірка вийшла друком минулого року у Кам’янці-Подільському (видавець ПП Зволейко Д.Г.). На розсуд читацькому загалу свій творчий доробок молода та талановита поетеса презентувала не одразу. Перші проби пера з’явилися декількома роками раніше – на шпальтах місцевих газет та культурно-масових заходах. Уже тоді вони знайшли своїх прихильників.
У віршах поетеси є те, що найбільше хвилює вразливу душу, зігріває, вражає та надихає, спонукає до глибоких роздумів та переживань. Читаючи їх рядки мимоволі розумієш, що то поезії, які несуть у собі неймовірний емоційно-психологічний заряд. А оригінальна форма та зміст – додають поезіям особливої «родзинки».
Вони привертають увагу свіжістю думки, гострим відчуттям слова, своєрідністю самовираження, розмаїттям художніх засобів, суспільно-політичними та громадськими проблемами, які підіймає авторка: любов до України, боротьбу добра зі злом, занепад духовності та моралі, культ цинізму та насильства. Чимало у її поезіях і філософських поглядів: про Бога, життя і смерть, осмислення світу, людини.
Перебігаючи очима вірш за віршем, усвідомлюєш, що поезія авторки таки має право на життя. А при подальшій наполегливій праці, невтомних творчих пошуках – безперечно. Але, як кажуть, слова словами, а факти фактами. Тому давайте перегорнемо декілька сторінок збірки і переконаємось, що сказане – не пусті слова на вітер.
Ось як звучать рядки одного із її віршів:
Коли спитаєте – я промовчу.
Навіщо ж бо товкти слова у ступі?
«Як важко в світі жить!» «Чи чули ви?»
«Я чув. Та дурять нас, бо ми є боягузи глупі».
«Про що Ви мрієте?» – спитаю я.
«Невже це паніка, брехня і туга?»
Отак проплачемо оце життя.
Одне закінчиться. Чи буде друге?
Можливо, й так. Та зранена душа
Ще довго буде утирати сльози.
Ще одного:
Картинки, образи мереживо плетуть в уяві.
Природа – це довершеність. Якщо ж
Додати музики ще барв яскравих,
Відкрити серце звукам, а також
Піти назустріч сонцю і красі –
Дивіться, слухайте, радійте всі!
І ще одного:
Чи можна правду наздогнати,
Коли на ній вуаль брехні?
А спробуй волю покохати,
Яка сидить в тісній броні.
Добро і зло, печаль і радість
Попарно крок за кроком йдуть.
Любов завжди знайде ненависть,
А мужність – страх і сила – слабкість.
Їх люди на шляху зберуть.
«Отож, є про що писати, на що спрямовувати творчі зусилля. Тільки б вистачило хисту, таланту. Саме цього хочеться побажати Жанні Мадич та її музі. А її первістці – вдумливого, доброзичливого і справедливого на оцінку читача. А ще – щоби її збірка виявилася першою, але далеко не єдиною і не останньою у доробку. Хочеться вірити, що у неї все попереду». – підсумовує у передмові до збірки «…А я живу й люблю життя» член Національної спілки письменників України, заслужений журналіст України, почесний професор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Мар’ян Красуцький.
ДОВІДКА. Жанна Мадич народилася 1970 року у Кам’янці-Подільському в творчій учительській родині.
Навчаючись у Довжоцькій середній школі, паралельно закінчила районну музичну школу по класу фортепіано.
Кам’янець-Подільський педагогічний інститут закінчила за спеціальністю «Російська мова та література. Англійська мова»; пізніше – «Українська мова та література», потім – магістратура з англійської мови та літератури, аспірантура з теорії і методики української літератури.
Працюючи вчителем англійської мови, використовує у навчанні школярів засоби музики, у світі якої живе і творить. Пише вірші і музику, виступає з концертами, бере участь у телепрограмах та радіопередачах.
У 2007 році отримала Гран-прі Всеукраїнського дитячого фестивалю «Сім-сім» за пісню «Повертайся, мамо!» у номінації «Композитор».