Тетяна Новацька

Ось уже тринадцятий рік поспіль Світлана брала відпустку в кінці травня і їхала з міста – відпочивати у забуте Богом село, в якому колись…

У літню пору місто з великого мурашника перетворюється на тиху та спокійну гавань затишних кав’ярень, напівпорожніх будинків, безлюдних площ та скверів. Після останніх іспитів…

Займався горизонт – жовте, яскраве сонце йшло на спочинок, червоніло і розливалося, утворюючи рожево-червоні смуги. Морозна блакить ставала чіткою і багряною. Здавалося, там, далеко-далеко,…

Повернулася додому далеко за північ. Тихо у квартирі, вікна відчинені… Навіть з вулиці – ані звуку. Сусіди не сваряться – поснули після чергово скандалу…

Вадим уже втретє переглядав у телефоні адресну книгу. Майже сто контактів – не так і мало, але, як виявилось, і не багато… Бо ніхто…

Місто тонуло у передноворічній лихоманці: вітрини магазинів миготіли вогниками, заманюючи до себе покупців; люди поспішали і скуповували найкращі сувеніри, ялинкові прикраси та феєрверки; торговці…

– Це неможливо, – Ольга була категоричною… На іншому кінці телефонного дроту Тетяна продовжувала благати подругу: – Олю, Олечко, Олюню… Ти повинна мене врятувати….

Руслан не міг її не помітити… Ніхто не міг її не помітити: ніхто із тих людей, хто суботнього вечора прийшов покататися на ковзанку в…

Вероніка неспішно крокувала тихою центральною вулицею міста. Любила такі миті, коли ще зовсім мало людей, коли вранішня прохолода підбадьорює, а осіннє ранкове сонечко лагідне,…

Його стомлений погляд блукав… Так-так… Саме блукав, як загублений, поранений звір… Очі, встелені пеленою невимовного смутку і страху, благали про порятунок… Погляд шукав спасіння……

Одного разу восени, у парку, я підійшов до тебе. Ось так — нагло і відкрито спитав: — А чи не хотіли б ви сьогодні…

У тому, що життя смугасте, Христина переконалася на власному досвіді. Дитинство було не легке. Тому подумки розфарбовувала його у чорний колір. Виховувала її спершу…