Забронюйте собі диван у будь-якому куточку світу. Couchsurfing. Перший досвід.

Плануючи поїздку у Мілан, я довго вагалася, де зупинитися: у готелі  чи все таки у місцевих господарів через інтернаціональну соцмережу «Couchsurfing».  Та маючи певну долю авантюризму, я таки подалася шукати диван (couch – з англійської диван) у місцевих мешканців.

Крок перший: зареєструватися на сайті. Тепер можна шукати підходящих господарів. А тут вже очі розбігаються. Адже в одному місті – тисячі серферів. Йдемо іншим шляхом. Створюю публічну подію. Мовляв, хочу незвично відсвяткувати у Мілані свій день народження. І тут пропозиції посипалися  мов дощ – на будь-який смак. Місцевий нудист-каучсерфер запропонував відсвяткувати день народження у стилі «ню». Попередив: у нього таке правило: усі, хто зупиняються в його оселі, мають поводитися так як і він, тобто забути про одяг. Мовляв, це допомагає  позбутися комплексів і  полюбити себе таким, який є.  Моя відмова його здивувала – адже це ж був би найнезвичнійший день народження! Наступна пропозиція була не такою романтичною. 38-річний італієць запропонував: давай нап’ємось  і забудемось в обіймах. ЦЯ оказія трохи похитнула мою віру в каучсьорфінг. І я вже подумувала кинути цю затію і  таки податися у готель (тим більше, що я його таки про всяк випадок забронювала). Та журналістська допитливість, впертість, а ще бажання випробувати все на собі таки взяли гору. Далі я почала ретельно вивчати усіх, хто запропонував мені гостину. Читала усі відгуки про господарів, бо їх же ж можуть писати лише ті, хто і справді у них гостював. І тут вже немає резону казати неправду. Знайшла господарів лише з позитивними відгуками  Коло звузилося до чотирьох. І тут дата мого приїзду змістилася на два дні вперед. Про це я одразу ж написала  потенційним господарям. У відповідь – все ок. Нарешті остаточно обираю, в кого зупинюся і з нетерпінням чекаю дати відльоту. І от напередодні  поїздки отримую гнівного листа від свого «господаря» : « Як ти могла! Чому не попередила, що не приїдеш, я тебе цілу годину чекав на вокзалі!» Виявляється, він просто забув, що дата моя змінилася. Я в паніці – невже  треба терміново шукати нове житло!? За півгодини  приходить ще один лист, спокійніший. «Пробач, все ок, я тебе зустріну…»

І от Мілан. Мене зустрічає чоловік у синьому джипі. Ми їдемо в його красиву квартиру. Для мене там приготована окрема кімната з душем і туалетом. Для мене готують традиційну італійську вечерю – равіолі з фантастичним соусом  і  салат з прошутто та руколою.  Ми п’ємо червоне вино. Розмовляємо про політику і про життя. Знаходимо багато спільного: любов до подорожей і нелюбов до Путіна. І все таки каучсьорфінг – дивовижна річ! З людиною ти знайома лише кілька годин, а  здається – це твій родич, до якого приїхала  погостювати. І почуваєшся  при цьому у цілковитій безпеці. Про тебе дбають, тобі допомагають. І за це – жодної копійки. Максимум, що можна привезти  людині, яка запросила погостювати – солодощі або ж невеличкі сувеніри.  У спільноті  люди  різного віку, вподобань і соціального  статусу. Більшості із них не важко оплатити собі нічліг. Та вони обирають каучсьорфінг. Чому? Мій «господар», фінансовий консультант Ніно розповідає: мені подобається знайомитися з людьми із інших країн. Бо пізнаючи інші культури, краще пізнаєш себе. А ще є можливість вдосконалити свої знання мови. А ще це дуже тренує довіру до людей і усього, що з тобою відбувається. Бо з відкритим серцем  не страшно і відкрити оселю перед  незнайомими людьми.