Алло! Це ви давали оголошення? “Самотній чоловік 150/90, симпатичний приємний, освіта середня, майже спеціальна….” Я відразу зрозуміла, що мушу зателефонувати! підтримати, розрадити. Мені здається, що люди, у яких так багато спільного, повинні допомагати одне одному долати життєві негаразди. Ви також відчуваєте рідну душу? Чудово!
Що?! Хто летить? Куди летять? І ви їх чітко бачите? О Господи, видно кінець мені. Я думала, що маю лише аденоїди, а тут ще якісь хлю…флю… Як ви кажете? Флюїдики? Як це я можу не лякатися, коли вони аж через слухавку скачуть. Як коні. Не хвороба? А що? Ну знаєте…. Ви будь ласка більше мене так не лякайте! Своїх болячок вистачає, а тут ще ви зі своїми фрю… хрю… язика зламаєш, поки вимовиш.
Я ж чого телефоную: краплі Береша пробували? А березові бруньки, настояні на дизоксирибонуклеїновій кислоті? Правильно, і не починайте! Нічого вони не дають, тільки нирки “садять”. І печінку. По собі знаю. Можете спробувати кристепінчик, медики рекомендують, але кажу щиро, як своєму: усе воно лайна варте. Лікарі ж як: аби що дорожче приписати. У них з аптекарями домовленості, за великі відсотки. Не вірю їм, бо від гіпертонії ще ніхто нікого не вилікував. Що ви кажете? Чому я вирішила, що ви гіпертонік? Так в оголошенні чітко написано, чорним по білому: “150/90”. Не артеріальний тиск? А що?! Зріст і вага. Ой-ой-ой …. серйозний діагноз. Краще б у вас був тиск…..
Навіщо ж ви оголошення давали, бідолашний? шукаєте супутницю життя… Струнку білявку, матеріально забезпечену, без дітей, раніше не засуджену…. Ну-ну, Шерлоку Холмсе, спробуйте, а раптом пощастить. На вулиці Кульпарківській понишпоріть, – здається, до них якраз сьогодні поступила свіжа партія божевільних мільйонерок. Питаєте, чого я така зла? Та є трохи… Нерви, пробачте. Просто коли мені щось болить, я завжди трохи роздратована.
Що ви питаєте? Чи я самотня? О так, дуже. Чи порядна? Як вам не соромно! Поряднішої не знайти з вогнем у день. Наркотиками не торгую, проституцією не займаюсь. Я навіть квиток у трамваї купую! І туалетний папір у громадському туалеті не краду ніколи. Якщо є у мене якась вада – то це слабке здоров’я.
Останнім часом геть підупала. І все від частих сварок з чоловіком. Що вас дивує? Так самотня, надзвичайно. А що до цього має мій чоловік? Ні, дорогенький, це я вас не розумію. Самотнішого серця від мого світ не бачив. Тому воно часто болить. І тріпотить, мов пташка. Тахікардія!? Ой, я вас прошу, що мені дасть той корвалол. Треба знову їхати у санаторій, у гори. Якщо сама себе не пошкодуєш, хто хто ж….
Стривайте наівщо я телефоную… Ні, не заміж… Ви мене збили з думки. О, згадала! Хотіла пригадати, як лікувати гіпертонію. Ообито мене рятує хороший коньячок. Небагато – на дні келиха. Але щоб хороший. Не кажіть дурниць, гірше не буде – я ж з вланого довіду знаю. Як то ви не маєте гіпертонії, що ви верзете? ЇЇ усі мають, прото іноді ця хвороба протікає безимптомно. От, наприклад, вам закладає вуха? Ні? А у жар кидає? Також ні? От бачите, яж казала – безимптомно!
Ні телефон у мене справний. Погано чуєте? То не нервуйте мене і йдіть лікуйтеся. Я вам трохи згодом зателефоную. Перевірю, як подіяв коньячок. І розповім, чим лікують геморой.
