Сучасна читанка журналу Pertusin сьогодні розпочинає публікацію поезії на своїх сторінках. І перша авторка, чиї твори ми публікуємо — Боісіда.
Гострі лікті соромливо рум’яні…
Драйв очей, зосередженість в кахель.
Збудливі спини… Видихи м’ятні,
Чай з жасмином між нами… й кашель.
Очі в очі – смертельна травма.
Хвилі лишили по тілу шрами.
Краплями в урну земний Соляріс.
Дивишся так, наче просиш ляпас.
Зорі вчахли, ліхтарі, феєрверки…
Пагін пробив шкарлупку цукерки.
Напівмариш, напівтікаєш…
Інтровертно кохаєш.
Бачиш в мені ДНК своїх внуків…
Як не провчити тебе поцілунком?
Проростає крізь мене
Кісточка манго.
На клапті серце роздирає
Ягол…
Змовкаю знову – а капелла –
Тебе ревную,
Як Отелло…
Відміряєш скальпелем долю точно,
Розвиваєш мою жіночність…
Буревій, тайфун менш crazy.
У поставі – поезія,
На вустах – кофеїн.
Прометеїв син…
У душі розпалив багаття.
Чи віриш ти в телепатію?
Зачарував мене ти гірш від маку,
Сльози хлебчеш – граф Дракула…
Троє ночей за тобою плакала.
На зіницях плівка кришталю…
Не сплю… І люблю…
Чи знав, що вагітна роєм метеликів?
В тобі сто плюшевих ведмедиків.…
Долоні наші вже зовсім незрячі…
Кохаю аж очі зробились котячими…
Оце на краще…
Почуття – нестерпна милість.
Душі наші ворон виїсть…
Назустріч до тебе єдиний крок…
Серце замкну на осиковий кілок…
З тобою ми бродячі чорні пальта,
Кохаємось. Ми одна стать.
Сонцеколо – то дартс.
Зігріта бітумом асфальтів
Альма-матер – гараж.
Годинник щораз робить сальто.
І щоразу назад.
Тобою ніжусь, в смаглявому спиш,
Гітарою вкрився,
Під скроні ударні.
Кучеряве волосся – спориш
Такий вже гарний…
Побачення поглядів кожне –
Старозавітній перелюб.
Чому не можна, можна, можна
Фантазії викласти на ютуб?
Тобою не пишеться проза
Лишень промовляють вірші…
Ти позачас, позапростір,
Ти понад старійшин…
Ти чуєш вустами,
Ти дивишся шкірою…
І склери твої – два кри’ки.
Ти аніма’л… Безстатева.
Ти – чоловіко-жінка…
На ліжко сипала цукор, сніги.
Неначе молочний шлях.
Мов рукола, пальці на животі
Антиматерія в подушках.
І м’язи лиця таку мають силу…
На лобі зморшки – трояндо-вітрила…
Ти – хижа, тваринна … і вірна
Як муза Шекспіра.
Я твій оберіг, скарб, медальйон,
В хрящах і кістках твоїх є …
Я збурюю тіло, бо я твій гормон.
Як добре, що ти Бога п’єш…
