— Проходьте, я зараз, кілька хвилин, – лікар вимив руки за ширмою в оглядовій і повернувся за робочий стіл. – Уважно вас слухаю.
Перед ним сиділо зовсім молоде дівча. Зелене, як кажуть в народі, зовсім ще зелене. Сором’язливо опустивши очі, не знало, як почати і що сказати лікарю.
Сергій Володимирович, відкрив картку .
— Ну що ж, Ольго, ви у нас, я так розумію, вперше в консультації.
— Так, вперше, – відказала стиха.
— Неповнолітня … якісь проблеми?
— Я студентка, проходила медкомісію в студполіклініці, аналізи і все таке. То от мій дільничний терапевт мене до вас направила, ось аналізи..
— Мг, мг…так… з цим зрозуміло, – лікар відклав результати в сторону. – які ще скарги? Вранішня нудота, блювання, запаморочення? Тест не робили?
— Нічого такого. Тільки спати весь час хочеться, втомлююся дуже. Який ще тест? – дівча злякано закліпало очима.
— Тест на вагітність, дівчинко. Ходімо, зробимо зараз УЗД. Вам лише 16, тому потрібно буде повідомити матір…
— У мене немає мами, померла…тільки вітчим і бабуся.
— Ясно, розберемося з цим потім.
Сергій заглянув у кабінет УЗД. Вільна від пацієнтів Рачинська якраз допивала чайок.
— Дозвольте, Вірочко? Ми до вас у цей давно не ранковий час.
— Вам усе, що завгодно, Сергію Володимировичу! Що на цей раз? Прошу лягайте на кушетку, – показала Віра Едуардівна дівчині рукою.
Сергій Горенко гінеколог у їх місті відомий. Про цього ніхто поганого слова не скаже. А ще й вигідна партія і не лише для таких підтоптаних дівчат, як Рачинська. Забезпечений, свій будинок, гарне авто, усе, що потрібно в матеріальному плані. Його старший брат впливова людина. Між ними десять років різниці, тому Ігор завжди намагається молодшого опікувати усім, чим може. Фактично він замінив йому після смерті батька. Вивчив і на ноги поставив. Сергій його дуже поважає і любить. Як і старший, молодший для брата готовий зробити усе.
Та й як мужчина Сергій впевнений і стабільний, працьовитий, амбіційний, розумний. Саме так би його охарактеризувала Віра Едуардівна. Вона скоса зиркнула на Горенка, який уважно вдивлявся в монітор, і зітхнула:
— Ну, що, тут усе зрозуміло у нас, вагітність 9 тижнів. Чого ж ти, дівонько, так довго ходила не знати де?
Дівча у відповідь щось пробелькотіло, витираючи живіт після процедури.
— Гаразд, Вірочко, ви нам опис зробите, – галантно поцілував руку Сергій. – А вас, Олю, чекаю з карткою в кабінеті.
Рачинська закотила манірно очі і презирливо кинула в бік дівчини: «Оце понароблюють дітей, а потім викидають у смітники! Госпаді, кам’яний вік просто! Дєточка, ти про презервативи, що-небудь чула чи ні?»
Дівчина почервоніла по самі вуха й, мов ошпарена, вискочила з кабінету.
— Сергій Володимирович, що тепер буде? – перелякано запитала, увійшовши. – Мене вітчим просто уб’є.
— Народжувати будемо, Олю. Ти розумієш, що термін уже великий? Ти ж не хочеш на все життя залишитися калікою? Протипоказань щодо вагітності я ніяких не бачу. Тому тільки народжувати. А батько дитини? Ти знаєш, хто батько дитини? Було б правильно, щоб він узяв відповідальність за своє дитя і за тебе.
Ольга потупила погляд і мовчала. Що могла відповісти? Звісно, вона знала, хто батько дитини. Але як про це сказати Горенкові? Як він сприйме це?
— Гаразд, ти іди зараз, а за тиждень приходь, поставимо тебе на облік. Домовилися?
Дівчина подякувала і пішла у своїх невеселих роздумах.
Сергій глянув на годинник. На сьогодні це була його остання пацієнтка. Робочий день давно закінчився. Можна було і додому збиратися. Тим паче їде в гості до брата, старшій донечці п’ятнадцять виповнилося. Якраз встигне ще за подарунком заскочити, квіти іменинниці й дружині Ігоря купити. Настрій був гарним, а отже і вечір має бути чудовим.
Гостей було чимало. У заміському будинку брата зібралося з півсотні друзів, знайомих і колег. Він відомий політик і меценат. Забезпечений і впливовий чоловік. Ігор здалеку побачив брата і помахав йому рукою.
— Мої вітання дорогій іменинниці! – Сергій розцілував племінницю, яка радісно повисла у нього на шиї. – Ти неймовірна сьогодні! Красунечка! Вітаю!
Обійняв і розцілував і брата, й невістку.
— Давай, будь як вдома, проходь, розважайся, спілкуйся, – поплескав його по плечі Ігор, – маю декілька важливих розмов якраз. А потім і з тобою треба буде дещо обговорити. Нагадаєш, раптом забуду. Бо це важливо.
Сергій розчинився серед гостей. Було дійсно весело, хоч він і не любив таких гучних компаній. Але іноді дозволяв собі випити бокал хорошого червоного вина. Якраз за цим заняттям його і знайшов брат.
— Ти знову усамітнився? Так і залишишся холостяком! – Ігор зіперся на поручень балкону поруч. – Бачиш, і мені знадобилося те, у що я гроші вкладав – твоя освіта.
— Не дуже розумію, – посміхнувся Сергій. – чим тобі особисто може бути потрібний гінеколог. Щось із дружиною? З донькою?
— Та не зовсім. – було видно, що Ігор шукає потрібні слова. – Коротше кажучи, ти мужик, маєш зрозуміти. Я тут з однією студенточкою познайомився, симпотненька така, якось так закрутилося-завертілося, ну коротше переспав я з нею…і значення не придав, а потім якось прив’язався…допомагати їй почав. Там якихось пару сотень всуну. І розумієш – захотів би, у мене б таких і у сто разів кращих вагон би був. А тут, на тобі…просто сам не знаю, що таке відбувалося…
— А батьки її якби дізналися? Скільки їй, тій студенточці?
— Та нема там ніяких батьків, от у тому то й біда…що їй шістнадцять і вона вагітна… такі от справи. Допомога твоя потрібна. Мені ці усі сентименти ні до чого. У мене он донька доросла…
— А дівчину не Ольга звати?
— Ольга. А звідки ти знаєш?
— Робота у мене така. – Сергій мовчки вилив вино в траву. Не було бажання ні пити, ні розмовляти. – Що ти від мене хочеш? Ти хоч розумієш, чим це обернутися може для тієї дівчинки?
— Та зажди ти мені мораль читати! Ну я все оплачу, все буде для неї в найкращому вигляді. Ну зрозумій ти, дурна твоя голова, що мені зараз ніяких проблем не треба. Тут он вибори на носі, а я буду з малолітніми коханками гратися і соплі розводити.
— Шкода, що ти про це лише зараз подумав. То просто поговори з нею, відкупися, ти ж умієш, знаєш, як це.
— Не язви мені, – Ігор сердито сплюнув. – Вона звісно зараз мовчатиме, а потім? Хто знає, що цій дівці в голову збреде? Мені підставлятися не можна навіть в таких дрібницях. Я б звичайно міг потім сказати, що це все вигадки. Але …я ж знаю, що це моя дитина. А раптом якесь ДНК зробить, докази тут залізні…на фіга мені ці проблеми?
Брат нервував. А Сергія взяла така злість! Дивився, як його племінниця, майже однолітка Ольги веселиться зі своїми друзями, і чомусь стало так жаль дурне наївне дівча, яке приголубив його хтивий брат.
— Добре, поїду я, мені вже час, – холодно попрощавшись, сказав.
— То що, ти допоможеш? Зробиш аборт? Я тоді її пришлю до тебе.
— Не треба, вона сама наступного тижня прийде.
За тиждень Ольга дійсно прийшла на прийом. До того часу в голові Сергія Володимировича визрів план, бо відчував, що брат неодмінно переконає її зробити аборт, або ж залякає так, що бідній дівчині нічого не залишиться.
— Не бійся і нікого не слухай. Народиш дитя, а потім напишеш відмову в пологовому. Я тобі обіцяю, що маля потрапить до хороших батьків. Це погодься краще, ніж травмувати себе на все життя. Ти ще молода зовсім, у тебе ще все налагодиться. – Сергій удавався до звичних у своїй роботі психологічних прийомів і Ольга погодилася, бо особливого вибору не було.
План був простий. Ілона, дружина Ігоря, дуже хотіла мати ще дитя, але після народження доньки і перенесеної операції по-жіночому, завагітніти не вдавалося. Не один раз вона радилася із Сергієм щодо сурогатного материнства і про всиновлення мова йшла. А тут…у Сергія не було сумнівів, що Ілона погодиться на такий варіант.
Сергій спокійно спостерігав, як вона нервово ходила по кімнаті, емоційно розмахувала руками і весь час повторювала «але ж яка паскуда, яка паскуда мій Ігорьоша!» Але він добре знав свою невістку. Після півгодинної тиради і сліз, Ілона заспокоїлася, одним махом випила півсклянки віскі й затягнулася цигаркою.
— Знаєш, це не найгірший варіант, – випустила кілька клубків диму у вікно. – ну і власне, це його законна дитина, він же на всиновлення категорично не йшов, щоб чуже не виховувати. Ну от, нехай своє власне і виховує! Але ж який паскудник! Ти мабуть думаєш, дурна й наївна баба, думає, що на цій дівчинці рахунок закінчився?
— Ілоно, заспокойся, якби я так думав, то не прийшов би до тебе. Я ж знаю, як ти хотіла дитя.
— Так, дякую, Серже, я згодна. Нехай буде так, якщо нам послав його Господь. І ти знаєш… уявила, як триматиму той маленький згорточок на руках, аж мурахи по шкірі побігли. Я уже його люблю, розумієш?
Сергій задоволено посміхнувся і рушив до виходу. День починався прекрасно. У нього сьогодні прийом розписаний по хвилинах. Після обіду декілька операцій. Але відчуття, що ще одне життя збережено, хай і такою ціною, додавало сил. Через сім місяців він прийме на світ свого малесенького племінника. Або племінничку. Байдуже. Головне, щоб здоровеньке. Бо найбільше не любив у своїй професії зачищати чужі гріхи.
