Проект “Street Theography” створювався протягом десяти років і завершений в 2014 році.
Немає нічого дивного в людях, що моляться, які прийшли до церкви, але мені цікаво прояв релігійних почуттів у повсякденному житті, на вулиці. Звідси і назва, і ідея, яка встигла сформуватися в процесі дослідження теми — Саме на вулиці особливо контрастно проступає конфлікт між інтимним характером віри і публічною, часто показною релігійністю. Сакральне і профанне, святе і буденне, драматичне і комічне — ось сенс цієї серії.
Робота була представлена на численних міжнародних фестивалях і виставках, а у вересні 2014 року у видавництві Альбум-прес вийшла одноіменна книга. Книга містить 75 чорно-білих зображень та супровідні тексти Олександра Ляпіна, Дмитра Музальова і Олега Сусленка.
Про автора:
Народився (1971) і живе у Львові. Фотограф, куратор, ведучий освітніх програм. Як фотограф став відомий своєю вуличного і жанрової фотографією, пізніше присвятив себе кольоровий абстрактної фотографії.
Учасник фестивалів сучасного мистецтва та фотографії в Польщі, Литві, Україні, Росії. В якості модератора освітніх програм Костя Смолянінов організовував творчі зустрічі з провідними українськими та російськими майстрами фотографії: Сергієм Максимишиним, Олександром Петросяном, Дмитром Музальовим, Петром Ловигіним, Ігорем Гайдаєм, Олександром Ляпіним, Олександром Чекменьовим та іншими.
Вибрані персональні виставки:
─ “Street Theography” Fot-Art Gallery, Шцецин, Польща, березень 2008
─ “Generation” Галерея «Дзиґа», Львів, Україна, липень 2008
─ «Вулична Теографія», Галерея «Камера», Київ, Україна, листопад 2009
─ «2», Палац мистецтв, Львів, Україна, серпень 2010
─ “Album” Галерея BWA, Жешув, Польща, серпень 2011
Сайт: www.smolyaninow.com
Текст відомого українського художника Олега Сусленка:
“Деньги правят этим миром, Только деньги – Я сказал! Кто творит иных кумиров, В скачке жизни проиграл!”
В принципі цими словами з пісні групи НОМ можна було і закінчити характеристику роботам “християнської” серії Кості Смолянінова. Я дивлюся на фото дівчинки, яка молиться кросівку Найк, або на вишиту ікону, що сусідствує з цинічно вишитим Путіним і постійно питаю себе, як стало можливим мирне співіснування паралельних світів? В маршрутці стоїть відбірний мат, хмарою висить перегар, доповнює його парад ароматів дешевої хімії та стійкий мускус великих ссавців, грає блатняк, висять державні символи, вінчає все іконостас у пластику.
Але ж нам треба доїхати додому. Значить заради вищої мети можна стерпіти і не таке. Безумовно, багато карточок із “християнської” серії вирвані з реального контексту та інстальовані у новий простір – суб’єктивний, вигідний авторській кон’юнктурі. Скільки в них дійсності, а скільки художнього домислу? Зрештою, для того щоб зрозуміти, що на вулицях міста щось не так, не потрібно присвячувати життя викриттю конспірологічних теорій, чи встановлювати приховану камеру у вбиральні чоловічого монастиря. Достатньо кропнути об’єктивну реальність.
– Олег Сусленко
